Версія для друку

У конституційному зверненні зазначаються:

1) прізвище, ім'я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса, за якою особа проживає, або повна назва та місцезнаходження юридичної особи;

2) відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням;

3) статті (окремі положення) Конституції України або Закону України, тлумачення яких має бути дано Конституційним Судом України;

4) обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України;

5) дані щодо інших документів та матеріалів, на які посилаються суб'єкти конституційного звернення (копії цих документів і матеріалів додаються);

6) перелік документів та матеріалів, що додаються.

Конституційне звернення, документи та матеріали до нього подаються у трьох примірниках.

 

Як зазначено у статті 94 Закону України «Про Конституційний Суд України», підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод. 

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду «під неоднозначним застосуванням положень Конституції України або законів України слід розуміти різне застосування одних і тих же норм цих правових актів судами України, іншими органами державної влади за однакових юридично значимих обставин» (пункт 3 мотивувальної частини ухвали № 31-у/2010 від 12 травня 2010 року).

Окрім цього, Конституційний Суд зазначав, що «неоднозначність - це коли одна й та сама норма правового акта застосовується органами державної влади по-різному за однакових обставин. Що стосується долучених до конституційного подання рішень судів загальної юрисдикції, то відмінність у цих рішеннях пояснюється не різним застосуванням одних і тих же правових норм, а наявністю різних обставин у справах» (пункт 3 мотивувальної частини ухвали № 13-у/2006  від 16 листопада 2006 року).

Конституційний Суд України також констатує, що «неоднозначність застосування норми правового акта - це коли одна й та сама норма правового акта застосовується по-різному за однакових обставин» (пункт 3 ухвали № 41-у/2008 від 17 вересня 2008 року).